Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Повідомлення - Roy

1281
Вхід відкритий, хтось відсунув двері:

Хм, кому ж це так треба було? Сили тут дурної вклали... :-\

1282
Цитувати
Цілком правильно зробив. Romchick нинько повів попри вранішню каву, що є ще єден вхід із приватноі садиби на Липинського, недалеко АС-2
Редагувати повідомлення

Ага, Ромчик повідав мені, співчуваю господареві, адські комарі і аромати...

Люк в центрі найбільш оптимальний, історичний центр, найцікавіші місця річки. Ще якось треба пропеленгувати бокові притоки, на наявність входів з люками. Скоби були.

1283
Дякую за матеріал.
Можна про підвал детальніше?  ;)
Приєднуюсь.
Якщо не складно...можна трохи історії? Коли був заснований завод і зокрема яку продукцію він випускав?

Обозний завод у Ралівці виробляв вози для коней. Про його історію мені практично нічого не відомо. А от маєток, що біля заводу, належав Баранецькому, сам будинок десь з кінця 19 століття і побудований з місцевої цегли, тобто ралівської. На тому ж місці у 1348 році стояв ще типу якийсь маєток, який скоріш за все належав родині Баранецьких, зараз вони поховані або в самбірському, або у ралівському костелі. Кажуть, що у підвалі цього маєтку колись були підземні ходи аж до Перемишля. Сам підвал досить великий, можливо ті підземні ходи були колись засипані, бо нічого такого я не бачила. Ще мені казали, що у цьому домі декілька років назад були пекарня та їдальня.

Дякую за інформацію! Будемо в тих краях, обов'язково навідаємося.

1284
Дякую за матеріал.
Можна про підвал детальніше?  ;)

1285
Зеля, відео супер!
Скинь мені назви треків, музика найс

1287
Чудовий вікенд почався для мене з Зелею ще в поїзді, тримаючи в одній руці шматок сиров'яленої ковбаси, а в другій шклянку з логотипом укрзалізниці, у котрій звісно що був не чай.
Ну так, якось щоб не заснути, адже поїзд прибув в Франківськ в середині ночі, біля третьої години. Виперлись з вагону, одразу зустрів нас Хаоlas. І дав нам одразу зрозуміти, що не буде нудно.
Місто зустріло нас свіжим озоновим повітрям, якраз випала тоді злива, з шквальним вітром. Напівсонним, злегка захмелілим, було приємно йти незнайомим і мокрим містом.
Перша наша мета  - бомбосховище. Кількаметровий паркан, густа рослинність, заплутані ноги в травах, мокрі, з ліхтариками занурюємось у ВШ...

Незвична обережність, колосальний адреналін...згадував собі, ці відчуття, як вперше переховувався і попадав в подібні місця...



Отже, перед нами класичне, провінційне, не пограбоване сховище, правда знівечене часом. З характерним, яскравим запахом, який так багато хто з нас любить.




Зліва, на умивальнику портативний світлячок. Являє собою пластмасову, циліндричну конструкцію з гачком. Всередину ставилася батарейка з лампочкою, а гачок зачіплявся на пояс, таким чином людина освітлювала собі простір перед собою.


В сховищі присутні повні комплекти аптечок (крім А2), одягу, взуття, спецзахисту.


Що цікаво, з більшості аптечок старанно витягнутий тарен.


Був присутній потужніший анальгетик Промедол, що правда з також "витисненим" вмістом. До одного пустого тюбика влив воду, і так ми отримали таку для когось "приємну" картинку  ;D


Загальна аптечка


Дивні скляні баночки запримітив у медпункті


Укомлектовані аптечки




Лікарства, бинти, жгут, олівець, ножиці, ніж все в медичній торбі.




Цікаво, для чого аж такий великий ніж? Відрізати поранені кінцівки?  :)


ДПС-1




Комлекти Л-1




Цікаво, в який радянський період, бо щось дорого..




Ну і звісно, протигази, тут ГП-5


Портативна сирена, зручним приводом. Скажу, що дуже весела штука :)


Десь, посеред речей була коробочка з радянськими кокардами






Дизель-генератор


Запам'ятався показниками, що були покриті фосфором. Дуже вже гарно дивилось при вимкненому світлі ліхтарів.




Вилізли на гора вже за світла. Оговтавшись, від приємних змін, в передчутті насиченого дня вирішуємо скинути в Хаоlasa речі, щоб почуватись менш скованими в рухах.
Дійшли до додому. Сіли на диван і стало зрозуміло, що швидкий сон не за горами. Мабуть, невеликий сон не пошкодить, подумали і в саме в цей момент почули гамір і звук битого скла на вулиці.
Вибігаємо туди, дивимось, там пожежа, в сусідньому під'їзді.
На щастя локальна пожежа була в коридорі.





Вирішую всунути туди свого носа, що ж там за пожежа?


На сходовій клітці зустрів "Дарт Вейдерів"  :) Назвав їх тому так, що при диханні в ІП виходить такий характерний звук  ;D


Епіцентр пожежі виглядав не серйозно, але смороду від нього було достатньо. Мешканці прилеглих квартир ще довго його відчуватимуть.










Палац Потоцьких. Просто будівля і більше нічого значимого, все знищено. Присутність госпіталю у радянський час в будівлі, внесли останні неприємні зміни, в внутрішній, так і в зовнішній її облік.
А от графіті там гарні. Так фактурно! Зачот авторам.


Пес. Насправді був довший, не вліз в лінзу.


Віє Сайлент Хілом...






Схоже, була гарна піч. Тому кахель старанно обдерли.


І взагалі, там в кожному приміщенні стоять печі, навіть в загальних туалетах і коридорах(!)




Далі в нас була мандрівочка на один заводик, з гарним сховищем, але на жаль воно на цей момент стало Locked.

Ну нічого, рушили в інше місце. Через залізничний міст, який чомусь не охоронявся. Дивно, адже об'єкт стратегічний, з помірно-жвавим рухом поїздів.


Гарне місце. Можна спостерігати за краєвидом, слухати і бачити річку, а також пильнувати поїзди, які проносяться зовсім поряд.






З Зелею вирішили відзняти потяг


Слухає стукіт коліс


Від наших зйомок машиніст ЧМухи вирішив екстренно загальмувати... :) Від чого нам довелося швидко покинути міст, до ймовірної появи транспортної міліції..




Наступним пунктом був один з великих заводів Франківська. Вхід, до якого пролягав через маленький отвір в заґратованому вікні.
Ми всередині. Розглядаємо численні прилади, котрі розкидані всюди, плати, мікросхеми та інші радіодеталі















Ходимо спокійно, без шуму, роздивляємося все кругом, вслухаємося в дивні звуки, яке видає покинутий цех


І тут бац! В певний момент ми розуміємо, що ми не самі, чуємо звуки, кроки, які наближаються. Якраз з тієї сторони, звідки ми мали відступати назад.
Довелося обережно лавірувати з поміж скла під ногами, відступати на верхній поверх...і там затамувати подих. Вслухаємося до індустріальних звуків, як то крики ворон, арматури, яка розхитується вітром, скрипів. В один момент, від різкого пориву вітру, в великому цеху з колосальним шумом розбивається шкло...
Виходити звідти було непросто. Гарди, невідомо знаючи про нас чи ні, старанно закрили всі двері і отвори, таким чином ми залишились обмежені у виборі місця деінсталу.
Вибиратися прийшлось на висоті трьох метрів у дірці в ґратах і то такій малій, що печера Атлантида позавидує. :) Ясна річ, про фото не могло бути і мови.



Вже пізно ввечері, вирушили в напрямку залізниці. Там, під однією будівлею були приміщення схожі на каземати. В радянський час були перероблені під роздягальні та санвузли для робочих, від тоді все й покинуте.


Цікавого такого не дуже, але от табличка на дверях туалету мене усміхнула.
Мабуть по часу все таки було швидше відремонтувати бачок, ніж вручну пером виводити таку каліграфію :)










А тепер трохи про затоплені сховища.
В одному з них води було більше висоти бахіл. Довелося вдягти Л-1 Хаоlasa.
Після спекотного дня, всередині приємна прохолода, особливо в ногах, які холодна вода огортає.
Трупи втонувших протигазів




Ліхтар, на півтораметровій висоті, з залишками листя. Думав звідки, але потім згадав про весняний підйом води.


ВФУ


Плавуча лавка




Час наочно демонструє, що він зупинився






Вікенд вдався. Давно так гарно, результативно не проводив час. Дякую Зелі за компанію, а також Хаоlasy за теплий прийом і достойну екскурсію. Плюси в карму.


Обговорення тут
Всі фото тут

1289
Чим ще мені подобається столовка на Промисловій 27, тим, що там є бар. І то такий, як за царя гороха, без змін. Вісімдесяті роки.


Барна стійка з дермантиновими валиками, щоб мягко було спиратись


Інтер'єр з футуристичними трубами на стелі. авторський проект якогось художника.


Вазонок-попільничка, який харчується окурками.


Тру-надійна мікрохвильова піч ЛОРТА, котру навіть донедавна випускали. З неї витягали підігріте куряче стегенце, поливали кетчупом і прикрашали листочком петрушечки. До того брався томатний сік і 100 грам горілки


Так взяв б морозива в пластмасовій мисочці, яке посипане тертим шоколадом, чи полите варенням. Якраз середовище відповідне під такі спогади.


А це взагалі круть. Достойний колекційний екземпляр. Цікаво тільки, чи працює досі?

1290
Плани / Re: Яворівський полігон
« : 04.07.2013 15:20:31 »
Панове, порадьте, будь-ласка, чи можна дорогою з Дубровиці наліво і через полігон на Немирів проїхатись на велосипедах? Чи там заборонений проїзд? Може можна якось домовитись із солдатами на КПП?

В принципі можна, для солдат пачку сигарет, але головне щоб навчань не було, бо якщо є, тоді точно не впустять.

1291
Шо погода каже, чи пофіг?  ;D

1292
І літом тут гарно, так само загадково. Правда циган побільшало...




















1293
Roy, дякую. Звіт просто шикарний.
Захотілось відвідати таке гарне місце. Вражає кількість і стан викопаних речей.
З МД не пробували десь по околицях ходити?
Дякую.
Зі слів екскурсовода нашого, Михайла Васильовича, більшість знахідок власне з людських хат. А от щодо еха ІІ війни, то в околицях села її практично не було, на відміну від інших оборонних ліній Арпади.
Щодо Першої, не в курсі, МД в руки не брав.
 

1294
Але в плані можливої деформації, хвилька краща, ніж круг. В крузі поперечне кріплення було б проблемним.

1295
Можливо хвилька більш рівномірно розподіляє зусилля, яке на неї прилягає.

1296
Коли ти в Колочаві був? І як міг найцікавіше пропустити? :P :P :P

На початку травня, на свята.
А ну-ну, калісь, шо там таке ше було файного.. ;) На жаль, за браком часу де хотів не попав.  :(

1297
Цікаво. Але то ж треба, десь на якомусь горищі хтось колись підгріб його, навіть не знімаючи генератора для лямпи і підсумка.
Так і дожив дотепер.


 YserL, а є номер на рамі, логотип виробника?

1298
Основна тема тут

1299


Є таке прекрасне село Колочава, на Закарпатті і як ласкаво його називають мешканці, "Кольочава", з неодмінним місцевим діалектом.
Село просунуте в плані музеїв та природних факторів. Сміливе гасло "Село десяти музеїв", що ж, так і є, на території села скупчені різноманітні музеї, різних часових періодів від 19 до 20 століття, включно з висвітленням події першої, а також другої світової війни, ще також додає колориту розташована поряд Лінія Арпада.



Колочава туристично розкручена доволі сильно, сайт тому підтвердження - http://kolochava.com/

Отже, пробираємось у скансен-музей, де зконцетровані кілька музеїв, у тому числі музей вузькоколійки, на котрий я власне й хотів подивитися, незнаючи про інші, цікаві об'єкти навколо.
Характерна особливість Колочави та ближніх сіл, це корови та коні, які ходять вільно по дорозі, разом з людьми на паритетних засадах.
І ще одне цікаве відчуття, близкість кордону, чи що? Почуття що ти не зовсім в неньці не полишало нас, це гарно виражалось у відвідинах місцевих закладів харчування. Деякі жителі воліють більше спілкуватися на угорській, ніж на рідній. Це відповідно відбивається і на кухні, культурі зокрема, тому звідти ці "забугорні" враження  і беруться.

Ми на території музею. Квиточок, 20 чи 30 гривень, без екскурсії, і поле до огляду. На мальовничій території розташовані різні будиночки-музеї, чи то школи, хата селянина-колочавця середини 19 ст., вузькоколійна техніка, джерела, будиночок коваля і багато-багато чого іншого. Але хочеться на чомусь одному зафіксувати погляд.
При перегляді експозиції, кидається в очі, що експонати, з якоюсь любов'ю, дуже бережним відношенням певних людей були зібрані, відреставровані та збережені. Так і є, більшість експонатів, особливо по воєнній тематиці зібрані саме у місцевих жителів, з їхніх сховищ, горищ та підвалів. 

Один з об'єктів скансену, від якого найбільше я "прибалдів" - Австро-Угорська жандармська станція, маленький будиночок з верандою та підвалом, з автентичним наповненням того часу. 






Перед тим як зайти всередину, оглядаємо веранду.
Німецькі гірські берци, часів 2 св. війни, та снігоступи.


Поряд - ровер, ніби класичної форми, "Україна", лише придивившись бачиш цікаві деталі  :)








Біля будиночка, дуже змучений часом Опель Адмірал, з німецькою, каністрою на кузові.


Також на веранді стоїть перископ.


Можна було порозглядати сніги на ближній вершині гори


А тепер ми всередині.
Тут панує дух того часу.


Шафа для облікових карток


Німецька трудова книжка гастарбайтера


та інші документи


Довоєнний радянський фотоапарат


Будильники часів ПСВ




Сувенірна продукція тих часів  :)




Пляшка для катувань


Австрійські нагороди та ґудзики на мундирі


Різновид фляг, час ПСВ








телефон та антена






На підлозі квадратний отвір. Що це?
Так, можна було спостерігати за арештованими, які утримувались в підвалі. Спускаємось туди.


В підвалі багато атрибутів 2 світової війни. Видно що все копане, з криївок, і також, як і зверху, можна все "мацати" руками.










Масльонки


Німецький польовий звязок


Який, свого часу видно був адаптований нашими військами  :)




А от музей вузькоколійної залізниці трохи розчарував, сподівався на більшу експозицію, правда музей на стадії розвитку, тому згодом має бути більш розширена колекція.


Зате можна згадати фільм Коштуріци "Життя як чудо"  :)








Вузькоколійний паровоз




Решта рухомого складу відновлено практично з нуля - всередині облаштували виставку предметів по темі вузькоколійки.








Ось і 21 Волга :)


Дрезина, з двигуном внутрішнього згорання


Потужність - 1 людська сила



Цікавою була хатина-єврея, об'єднана з корчмою. Корчмар, він же єврей, мав велику боргову книжку, де в борг, наші пращури могли напитисі і наїстисі. Кажуть, донедавна в селі хтось ще жив, що мав "мінуси" у довоєнній книзі корчмаря :)

Тут були різні п'янкі трунки.


Місце для вмивання з характерним горнятком


і для молитви


Поряд, біля хатини єврея  :) Взагалі, там трохи хаотично поєднані історичні періоди, але, від того навіть трохи цікавіше.


Давно хотів побачити один з перших телевізорів, де перед екраном, в лінзу наливали воду, таким чином збільшуючи поле зображення.
Дууууже вже там багато різного цікавого начиння, та культурно-побутових девайсів.




Більше фотоґрафій не робив, багато там всього. Треба їхати і дивитися, тим паче що поряд озеро Синевир, що ніби і "попсово" звучить, але як там гарно, особливо коли сідає сонце, зникають люди, залишаються жаби та відбиток місяця на воді серед гір.

З кожного цікавого місця треба щось виносити. От і я виніс. (в інтелектуальному плані)

Ось таку табличку.


Як на мене, геніально.   ;)



Обговорення тут.
Фотки всі там.


1300
Дуже цікавий прилад.
Хм, то що є стрічка, вказує на те, що все таки це може бути якимось самописцем, можливо апарат фіксував вібрації, коливання.