Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Повідомлення - Roy

601
Плани / Re: Київ, 12-13 вересня
« : 04.09.2015 14:13:23 »
Координати обох дренажок мені скинули.
Також обіцяли провести в підземку, в тупікові колії, там менше запалу.

602
Доповнюю.
Вітатимуться дописи на кшталт було - стало. Все що стосується розвитку міста, архітектури, транспорту, особливо реставрації та відновлення/оновлення (елементів міста, будинків, площ, вулиць, тощо).

Людський фактор пропоную не зачіпати, бо це явище мінливе. (особливо в львівгазі  ;D)

Любимо Львів!


603
Плани / Re: Київ, 12-13 вересня
« : 03.09.2015 12:42:54 »
А як на рахунок ДСШ "Аскольдова"?

604
Плани / Re: Київ, 12-13 вересня
« : 03.09.2015 11:17:38 »
Зараз такі часи, що не дуже і полазиш. Більшість вилазок цього року невдалі. Там, де не було охорони тепер є. 8)
Не вкурсі, що зараз з Львівською брамою?

605
Плани / Re: Київ, 12-13 вересня
« : 03.09.2015 10:55:06 »
Мдя, експлорери - терористи. ;D
Тре пробувати, бо так ніколи туди не потрапити.

606
Плани / Re: Київ, 12-13 вересня
« : 02.09.2015 18:03:46 »
А може спробуємо метрополітен шатанути? Звісно що, з провідником.
Є бажання?

608
Чому без відео  :'(.

Для гарного відео треба було потужне світло. І як мінімум накамерне світло.
А так, витримка рулить)

609
Яндекс - зло. То так, без обговорень.

610
Люто плюсую, хоча на фото нема жодного кажана! Кілько вартувала екскурсія і скільки часу ви були під землею?
Що цікаво, кажанів там не було. Принаймі, як казав наш "гід", для них немає потрібних щілин щоб туди залітати. Та й глибоко мабуть. І Руфус ніяких екскрементів незадетектив.
Екскурсія вартувала 250? з особи, по часу перебування від трьох годин до чотирьох.

612
Всім привіт!
Нарешті, хоч краєм ока, але таки побачили одну з систем Одеських катакомб. В нашому випадку, ми мали можливість потрапити до шахти Калініна, котра складається з численних багатометрових ходів та карстових печер. Знаходиться вона в центральній Одесі.

Вдосталь насмажившись на сонці, простою необхідністю була для нас прохолода. А підземна прохолода, за практично 100% вологістю повітря, що може бути краще?

Серед житлового масиву, в дворі багатоповерхівки, де бігають діти, де звикло стіни обписані балончиками а з кухонь вириваються запахи - зі скрипом відкривається плита, на кшталт такої, якою прикривають газові комунікації.
Тільки пофарбована вона не в жовтий колір. Одягаємо ліхтарики.

Спускаємося вниз бетонними сходами, до відмітки - 30 метрів. Зауважую залишки парних гермодверей при вході. Гм, а тут насправді, колись в післявоєнній Одесі вирішили зробити бомбосховище, для вищих ешелонів влади.
Об'єкт міг бути повністю ізольованим від зовнішнього світу: тут були горизонтальні резервуари з водою, система очищення повітря, ГСМ, дизельгенераторні, котельня. На даний момент, цього всього вже не залишилося, в період відкритого доступу до шахти, це все було порізано на метал різними верствами населення.

Тут можна побачити, якими інструментами добували породу. Тут і ланцюг, спеціальний молоточок і лом, пилка, якою до речі пробував врізати породу. Порівняно, по зусиллю як трухляве дерево різати.


Думав спершу, який ненадійний будівельний матеріал. Але це сирість. І взагалі, в старій Одесі будинки з цегли не знайти. Навіть Одеський оперний театр побудований з ракушняку.



Попереду складна, закручена система підземних ходів. Лабіринт, в якому без карт практично реально трохи "блуданути" (то нам 8)). Тому, в нас був досвідчений провідник.
А під ногами, до сьогодні валяється стара бобінна плівка, нитки, а також є хаотичні позначки на стінах.

Бачимо технічні приміщення, які обслуговували сховище. Хоча ні, не сховище. Сюди радше личить назва ЗКП - захисний командний пункт, враховуючи глибину залягання та розміри об'єкту.



Одна з атракцій шахти - це настінні написи, та розписи різних часів існування об"єкту. Тут є і технічні написи щодо видобутку ракушняку, є і написи солдатів словацького корпусу Вермахту, які переховувались тут певний період під час ІІ світової війни, є просто надписи і малюнки післявоєнного періоду впродовж до наших днів. Всі вони цікаві, хочеться розглядати. Але є один нюанс, всі вони намальовані чимось чорним (можливо вугіллям) та легко стираються пальцем. Від чого в нас виникли деякі сумніви щодо їх автентичності. Хоча, можливо наші здогади і не вірні. Хочеться вірити, що вони дійсно збереглись.



Зверніть увагу на дати












Портрет "красуні" минулих літ.


Як бачимо, там зліва хтось робив писав не  зовсім вдалу копію.


Систему ходів катакомб починаючи з п'ятдесятих років суттєво укріплювали. Мурували переважно залізобетонні арки, та потовщували стіни.
Що цікаво, через високу вологість, цементна суміш виглядає так, що ніби це було зроблено кілька днів тому, тобто свіжою.



Одне з місць, де через вузьку вентиляційну трубу долаючи тридцяти метрову глибину попадає всередину природнє світло.


Залишки амперметра в електричній шафі, 1949 рік. Ось такий олдскул. Шкода що не цілий.


Деяку лепту до руйнації обліку сховища привели змагання страйкбольних команд на тему гри Сталкера.

А й справді, атмосфера тут відповідна.
Вартує лише звернути увагу на ці гермодвері. В нас такі рідкість. Стандарт минулих років.


Залишки кінотеатру, залу засідань. Видно ще декоративні гіпсові фризи на стінах. На жаль, через відсутність ширококутника світлина не передає побаченого.


Можна побачити і інші роботи каменярів - майже художня різьба, і як наслідок чийсь барельєф.




Женя не побоялась спуститись в катакомби незважаючи на гіпс! Ось що значить жінка експлорера  ;)


Тут, як і в печері, є місце для сну, кухні, туалету. А також, місце з чистою, смачною та прохолодною водою.


Ракушняк у розрізі


Погляд наверх, а там ось така гарна кладка. Вже забув, що це. можливо карстова воронка.


Друся фотографує породу


А це - так звані груші. Вони створені для укріплення, моніторингу та стабілізації нависаючої породи. Розташовані в більш просторих приміщеннях.




Вже й не зауважили, як покинули територію бомбосховища. Зміни були не відчутні, ми вже на сотні метрів пройшли вглиб шахти.

Грибок, на залишених балках ефектно розрісся


Багато де з'явилось кальцитових утворень, схожих на тоненький лід


Укріплення аварійної стелі


Незважаючи що дехто з нас "шпацерував" у в'єтнамках, всі з легкістю долали водяні перешкоди ти низькі, метрової висоти переходи. На щастя, ніхто не травмувався.


Шахту перерізає природна, карстова печера.




Добрались до повноцінного, вентиляційного ствола шахти. Під металевою плитою, кілька метрів дуже прозорої води. З драбинкою, яка нікуди не веде.


А це, вид на гору. Десь там можна вибратись, або ж навпаки, пробратись сюди.


А це, досить незвичне явище. При бурінні для прокладки свай, попали акурат в катакомби.


Тепер, після невеликого штрафу за це і ще кількох паперів, частина катакомбного приміщення, де попала "голка цивілізації" назавжди буде ізольоване від решти.

Ось і все. Частинку підземної Одеси ми побачили, наш невеликий чорноморський етнотур можна вважати завершеним.



Дякую всім за гарну компанію.

Обговорення теми тут
Фото тут

613
Цитувати
А чого Женя з гіпсом на руці? Не питайтеся, то ми так в Одесу весело їхали

  Тільки не кажіть, що то знову Руфус?!  :) :) :)

Він-він, не я не пусту тару з торби витягував!  ;D
Потім правда кум тероризував провідницю - вимагав вишуканіших напоїв по завершенню вечері)))

614
Плани / Re: Чорнобиль на 2 дні.
« : 29.08.2015 23:21:36 »
До речі, як на рахунок 5-6 черги?
Місце ІМХО круте по всіх параметрах.

615
Плани / Re: Чорнобиль на 2 дні.
« : 29.08.2015 23:09:02 »
нелегалом цікавіше і безплатно)
Ага і безпечніше  :)

Нічого не безплатно. Хіба добиратися туди автостопом, ночувати як Грігорій Соколов і харчуватися підніжним кормом.))

616
Нульовий кілометр обминули?)

На нашому човні можливо і допливли, а от чи назад...
Так, нулик собі...подумали

618
Наша літня мандрівка планувалась на 6 днів, так щоб побувати на узбережжі Чорного моря, відвідати Вилкове з його тамтешніми принадами а також, хоча б краєм ока спогледіти Одеські катакомби.
Ну, але все по порядку.

Спершу ніч в поїзді, яка без всіляких сумнів з експлорерами мала бути веселою, плюс до того ще був мій кум. Бо ще як куми збираються, то вже ого!  ;D

Вранішня "Одесса - жемчужина у моря" зустріла нас безвітряним теплим ранком.




Далі, колективно вирішено було рухатись на Білгород-Дністровський. Придбали квитки на електричку.
Чи не головним моментом було побачити таке довгоочікуване мооооре, з вікна електрички. В районі Затоки лише тоненька коса розділяє лиман та море. А відчути бриз моря через вікно вагону, де від нього якихось 15 метрів - це незабутньо. Зустріч двох стихій природної та техногенної. Гарно!
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=y8v89xIDjHs" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=y8v89xIDjHs</a>

Прибули в Білгород. Якогось особливого бажання описувати фортецю не було і не є зараз. Так, об'єкт красивий, але надто туристично розкручений для його окремого "хваління" тут.
Хоча, кілька знимок є, які дещо нам говорять, що:
- там опасно

- місцями гарно

- ну і вузько :)


Зате місто має ось таку вивіску, приправлену місцевим колоритом:


Далі, вирішили прямувати в сторону до Вилкове та обрати місце дислокації біля моря. Вибрано було курорт Приморське, який знаходиться за 10 км від Вилкове.
Велкам ту совок! Відчув на собі різницю, що це коли відпочинкова база має "туалет со сливом воды" і також без нього.
Також, тут тобі усміхнуться після того, як заплатиш гроші.
Гадаю, рівень курорту Приморське можна оцінити по цим фото:







Є і плюси звісно. Солодкі, смачні фрукти - кавуни, дині, персики, які вирощені на полях поруч. Також в продажі асортимент копченої та в'яленої риби з моря чи Дунаю. Смачно! Але, враховуючи спеку, останньою можна й отруїтись, що я успішно і зробив.
Муха з брудними лапками сіла - довелось за ніч використати рулон туалетного паперу. 

Інша справа з так званою "украЇнською Венецією". Венецією там і не пахне, але місцина там дуже самобутня, цікава, яку хочеться досліджувати ще і ще.
Навіть незважаючи на тотальну відсутність дороги сюди.


Одного ранку ми вийшли на автобусній станції в містечку Вилкове. Місто ще спало. Туроператори, котрі займаються прогулянками на човнах ще теж. Була сьома година ранку.
Вирушили в напрямку Дунаю, оглядаючи по дорозі вулички.






Інколи, місцями тут ще радянський союз. Таблички назви вулиць, опустілі будиночки, з полущеною фарбою.
Вийшли на пристань Дунаю. Місцеві рибалки розмірено сидять над рікою, час від часу поглядаючи на гойдаючі поплавки. Риба тут є.


Саме тут ми познайомились з дядьою Ваньою, рибалкою, з ним ми домовились про нашу прогулянку на його човні. Скинулись грішми, дядя Ваня поїхав до бензоколонки на велосипеді на край міста.



<a href="http://www.youtube.com/watch?v=Y3zMy6oGz7k" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=Y3zMy6oGz7k</a>

Коли сіли в човен, зрозуміло стало, яку Руфус має боязнь води!
Тримається))


Нас разом семеро, човник з мотором п'ятдеесятих років невпинно трудиться, ми ж спокійно оглядаємо береги двох держав - України та Румунії.

Видно як впав рівень води в Дунаї


Цей пришвартований кораблик виконує функцію розчистки каналів


Хотіли побачити судоремонтний завод + затон


Фактично звалище стареньких вантажних кораблів, облюбованих птахами. Де-не-де жевріє якась робота. І видніються свіжі судна.


Пусті доки


Плавуча майстерня


птахи


Покинутий склад. Рівень води суттєво знизився.


Церква чи каплиця на території дачі колишнього депутата Рибака. На відео можна буде побачити озброєну охорону поруч.


Румунія


Місцевий дядько з цигаркою в зубах. По хліб певно.


Острів, на котрому колись жили виключно старовіри. Зараз там переважно дачі, з дуже родючим грунтом. Також, серед рослинності заховані непримітні місця відпочинку.




Символічний вказівник. Навіть Львів є!


Зупинилися по бажанню на острові. Була невеличка дерев'яна пристань. Тут ми пообідали, чи поснідали?

Був позичений на грядці поруч соковитий, налитий сонцем сеньйор Помідор, без ГМО. Посмакувало.


Через деякий час, коли ми були вже безпосередньо в каналах міста, човник, мотор човника закашлявся та перестав дихати. Дядя Ваня розпочав процедури зняття свічки та продуття її.


Ми ж собі спостерігали за оточуючими хащами та пропливаючими поряд човнами.


Комар місцевий трохи попозував - скуштував западенської крові


Дуже милі і гарні оку пристані, канали. Тут вже вирує життя біля води.








Кожен зі своїм інструментом.


Діти в каналі стрибають у воду.


Вантажать на човен будматеріали.


Стоянка


О, а хто тут в нас?


Користуючись низьким рівнем води хлопці чистять пристань від мулу


Нашого дядю Ваню всі знають і поважають


От таке тут співіснування транспорту






Спека, відсутність дощів робить свою справу - канали в рясці.


І ще, у Вилковому певно найзатишніший автовокзал з усіх які я бачив на наших теренах.


А чого Женя з гіпсом на руці? Не питайтеся, то ми так в Одесу весело їхали. ;D

Чекаємо на доповнення від інших учасників мандрівки.
Звіт з Одеських катакомб читайте в окремій темі. Скоро.

Обговорення теми тут
Всі фото тут

619
Смітник / Re: Львівхімсільмаш
« : 20.08.2015 09:55:01 »
Hel_2, фоток не видно

620
Спорядження / Re: Жетон Explorer'а
« : 17.08.2015 11:48:04 »
Привіт. Наразі ми жетонами не займаємось.